Молитва

Христе Ісусе, Господи і Вседержителю! Зі щирістю серця мого молюся Тобі: упокой, Господи, душу померлої раби Твоєї (ім’я) в Небесному Царстві Твоєму. Владико Вседержителю! Ти благословив подружню єдність чоловіка і жінки, коли сказав: недобре бути чоловікові самому, створимо йому помічника, подібного до нього. Ти освятив цей союз на образ духовного союзу Христа з Церквою. Вірую, Господи, і визнаю, що Ти благословив з’єднати і мене святим союзом цим з однією зі слуг Твоїх. З Твоєї ж милостивої та премудрої волі взято в мене цю рабу Твою, яку Ти дав мені за помічницю й супутницю життя мого. Схиляюся перед цією волею Твоєю і молюся Тобі від усього серця мого, прийми це благання моє за рабу Твою (ім’я) і прости їй, коли згрішила вона словом, ділом, думкою, свідомо чи несвідомо; коли земне полюбила більше від небесного, коли про одяг та прикрашання тіла свого дбала більше, ніж про просвітлення одягу душі своєї, або коли не дбала про дітей своїх; коли завдала кому жалю словом або вчинком; коли нарікала в серці своїм на ближнього свого або осудила кого чи інше щось подібне вчинила. Все це прости їй, як Милостивий та Чоловіколюбний, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Не судися з рабою Твоєю, як з творінням Твоїм, не осуди її за гріхи її на вічні муки, а зглянься й помилуй з великої милости Твоєї. Благаю і прошу Тебе, Господи, дай мені силу в усі дні життя мого не переставати молитися за спочилу рабу Твою і аж до кінця життя мого просити для неї в Тебе, Судді всього світу, прощення провин її. Ти, Боже, поклав на голову її вінець з каменя дорогого, вінчаючи її тут‚ на землі, так увінчай її вічною Твоєю славою в Небесному Царстві Твоєму, з усіма святими, що там торжествують, нехай разом з ними і вона вічно оспівує всесвяте ім’я Твоє з Отцем і Святим Духом. Амінь.